Зачатки Майдану в Білорусі?

19 грудня у Білорусії пройшли президентські вибори. За данними усіх екзит-полів Лукашенко перемагає. Головним конкурентом бацьки був опозиціонер Володимир Некляєв. Сумнів викликають лише відсоток перемоги Лукашенка. Справа в тому, що за результами незалежних Лукашенко набирає близько 38%, а у Некляева — 19%. Якщо ці цифри справжні, то за білоруським виборчим законодавством повинен був відбутися другий тур який би природньо відбувся під ореолом “влада vs опозиція”.
За іншим ж опитуваннями на виході з дільниць повну перемогу здобув діючий президент Білорусії Олександр Лукашенко. За даними екзит-полу Аналітичного центру ЕсооМ він набрав 79,1% голосів виборців, повідомляє "Інтерфакс". За даними ж іншого екзит-полу компанії «TNS-Україна» Лукашенко набрав 72,2%.
На фоні таких результатів розпочалися сутички між прихильниками опозиції та владою. В наслідок події серйозно постраждало 10 осіб. Міністр внутрішніх Білорусі Анатолій Кулешов повідомив, що за фактом безладів у Мінську порушили кримінальну справу за ст. 293 Кримінального Кодексу Білорусії. Влада характеризує події як несанкціонований мітинг. Санкція за цією статтею передбачає позбавлення волі до 15 років. Міліція скаржиться, що з її боку постраждали більше 30 співробітників, повідомив міністр Кулешов.
 Чи доросла Білорусь до Майдану покаже час...

14 коментарів

Святослав Вишинський
Сумнівно, в якій мірі «Майдан» узагалі може вважатись мірилом свободи і справедливості. Екстраполяція української ситуації на будь-яку пострадянську країну неправомірна за фактом відмінностей громадської думки в кожній із них. Настирливе повторення тези, що «демократична опозиція» завжди повинна перемагати (поразка завжди прирівнюється до фальсифікації) — і є тоталітаризмом чистої води.
Олексій Побережний
Йдеться не лише про мірило свободи. Я ж думаю, ви реально оцінюєте стан справ з демократією у Білорусі.
Ось наприклад це як ви оцінюєте: «Під час сутички стражі порядку затримали близько 600 демонстрантів. Серед них опинились і троє кандидатів у президенти — Андрій Санніков, Микола Статкевич та Григорій Костусєв. Ще одного претендента на місце Бацьки Володимира Некляєва, побитого мінським ОМОНОм раніше, забрали з лікарні люди у штатському»
Ігор Гамаль
А що «майдан» змінив українську «демократію»?
Олексій Побережний
Майдан змінив українців. Майдан дав те, чого добиваються ті ж Білоруси сьогодні.
То чи можна вважати, що Майдан змінив українську демократію?
Ігор Гамаль
Що конкретно майдан дав і що змінив?
Євген Славянов
свобода слова, мітинги, зародки громадянського суспільства, курс на об*єднання сходу і заходу попри маніпуляції політиків, зростання суспільної і найіональної свідомості (усвідомлення власної відповідальності за розвиток країни і прагнення реалізуватись нацонально), курс на євроінтеграцію, історична правда (голодомор-геноцид, ОУН-УПА), зростання інвестицій, вибух зацікавленості до укр культури, зокрема фольклору (про це свідчить хоча б шалена кількість фолк і інших фестивалів за останні 5 років)… Якщо ще щось згадаю — допишу. Думаю, якби не було майдану і став би тоді янукович, то все було б набагато печальніше.
Просто наш народ ще не «награвся» в демократію, не усвідомлює важливість і відповідальність за надане йому право обирати владу й обирати зрештою життя. Люди по-підлітковому максималістично хотіли за 5 років дива на тарілочці, щоб Святий Ющ прийшов у кожну хату й дав багатство і злагоду. Кожне диво — це добре організоване диво, яке не робиться за 5 років. А теперішня ситуація — це випробування, яке покликане показати, чого ми варті як народ і чи готові свідомо боротися за власне щастя і успішність.
Святослав Вишинський
Умовна свобода слова була і до 2004 р., як умовною вона залишилась і після 2004 р. Зародки громадянської суспільства видаються, швидше, бажаною фікцією — меншість борців як була, так і залишилась, а більшості і далі немає ні до чого діла. Роз'єднання Сходу і Заходу було в значній мірі закладено самим Майданом — і після 2004 р. його не подолали. Національна свідомість як була локальною, так і залишилась. Курс на евроінтеграцію проводили всі українські уряди. Вшанування УПА на Західній Україні було поширеним і за Леоніда Кучми, після Віктора Ющенка воно таким і залишилось. Зростання кількості етно-фестивалів та популяризація етно-культур є явищем загальноевропейським і має глибишу підоснову. Перемога Руслани на «Eurovision» мала місце до Майдану — тоді як загроза зриву фестивалю наступного року мала місце після нього. «Зростання інвестицій» ж є темою настільки темною і спекулятивною, що на неї взагалі не варто висловлюватись.
Ігор Гамаль
Яким чином тоді до влади прийшов Янукович, якщо український народ так багато «отримав» в 2004-му?!

Як на мене, нічого не змінилось. Просто вистава закінчилась…
Євген Славянов
Буди песимістом — це наш тип культури. Ваш коментар, пане Святославе, мені нагадав ваші ж слова про те, що у гіперкритицизмі до країни проявляється меншовартість. Усе залежить від того яке забарвлення надавати об*єктові аналізу, в даному випадку попередній владі, — або всуціль чорнорото-негативного, або фальшиво позитивного — завжди можна знайти аргументи на обидві позиції. Можна бачити все у чорному світлі й це право кожного, проте існують певні задекларовані, зафіксовані в часі об*єктивні події, факти, які ви проігнорували у вашому коментарі.
— ОУН-УПА — справді, на Зх. Україні вшановувались і раніше, однак уперше за каденції Юща це питання вийшло на загальнодержавний рівень: Шухевич у 2007, а Бандера у 2010 були названі Героями України. Це факт. Також вперше в історії незалежної України Президент у привітанні ветеранів з 9 травня згадав і бійців УПА, чим викликав неадекватну хвилю обурення. Також були відкриті архіви силових структур, що дозволило з*явитись низці досліджень про той період в історії України.
— щодо економічних показників, то інвестиції з 8млрд. у 2004 збільшились до 38 у 2009. Бюджет за аналогічний період — з 80млрд до 300млрд. Звісно, можна критикувати, аналізувати, але це статистика, факт, проти якого особливо не попреш.
— що ж до свободи слова і громадянського суспільства, то оскільки об*єктивної шкали оцінки їх рівня не існує, думаю, доцільним буде пізнати це в порівнянні з теперішньою ситуацією — все ж таки суспільство стало реагувати на рішення влади мітингами, обговоренням, ставши більш політизованим, Податковий майдан тому підтвердження. Про свободу слова може судити перш за все з власного досвіду, бо в мене брат працює на телебаченні й він мене інформує про «зміни», за теп. влади на канали стали приходити директиви щодо наповнення тої чи іншої передачі, фактичне цензурування матеріалу. Що вже казати про численні заяви різних груп журналістів з впливових каналів про політичний тиск і цензуру. А випадок з Олегом Шинкаренком у живому журналі є взагалі абсурдно-кагебістським, такого сорому при попередній владі я не пригадую. Натомість був небувалий шквал критики конструктивної і взагалі будь-якої критики на владу, на що вона не реагувала так закомплексовано як теперішня. Крім того з*явився ряд передач «свободослівного» спрямування — шустери, кисельови і под.
— щодо зацікавлення етнікою, то то ніякі не глибші процеси, а банальне збільшення фінансування і мода, яку створив сам Президент, цікавлячись трипільськими горщиками і вишиванками (аналогічно до Путіна-самбо, Мєдвєдєва-айті).
— національна свідомість? Тут теж, певне найбільш переконливішим буде аргумент з власного досвіду — я в цей період визначився остаточно у поглядах, ставши проукраїнським і перейшовши на українську мову спілкування із суспільством (те саме відбулося з численними моїми друзями, друзями друзів ...). Переважно це було зроблено під впливом політики, яку провадила попередня влад.
Янукович прийшов, бо народ вирішив проголосувати «на зло», «від противного», очікування від Юща були просто космічними, що свідчить про той самий превалюючий комплекс раба, що хтось зверху прийде і зробить. Стояли задачі націєтворення, творення демократичних свобод та соц-екон реформ, — це те, через що європейські країни проходили десятиріччями, а в нас ще й плюс до того всього 70 років комунізму. І після цього хтось вважає, що можна за 5 років щось кардинально змінити.
А взагалі, то проблема народу, що він нічого не отримав і обрав собі теперішню владу.
І чому це щось має змінитися, якщо, наприклад, ви самі нічого не змінили?
«Не питай, що держава зробила для тебе, спитай, що ти зробив для держави».
Михайло Шморгун
Тепер словом «Майдан», лідери пострадянських країн лякають переважно свої структури, для більш ефективної роботи на виборах. Результат Бацьки — тому приклад.
Російські політтехнологи зробили красиву картинку, народ в надії на якесь диво зібрався в Мінську і що? Пшик.
Результат виборів можна сфальсифікувати максимум на 15 %, відрив Лукашенка — значніший, переконливий.
Любий інший результат окрім його перемоги — це катастрофа для Білорусі, яка сфоїми післявиборними рефлексіями довела, що не готова до зміни існуючої форми правління…
Галина Єреміца
На жаль, ні, хоча міг би.
Галина Дичковська
Ігоре, ЩО конкретно Майдан дав і змінив — це запитання насамперед до себе.
Мені особисто дав дуже багато:
1. Розуміння того, наскільки мені потрібна правда, а не «подобострасне» стояння перед начальством.
2. Розуміння того, що я здатна цю правду відстоювати і мені це в кайф.
3. Розуміння того, що люди у взаємодії — це непереможна сила.
4. Розуміння того, що я люблю свою країну, її людей і хочу з ними жити.
5. Розуміння того, що наші люди заслуговують безконечної поваги і мають надзвичайний потенціал.
6. Розуміння того, що не якісь і чиїсь штаби несуть відповідальність, а я.
7. І останнє, що можете потрактувати за фантазію: Бог Є.
Ігор Гамаль
І де це все в глобальному масштабі зараз?
Галина Дичковська
Спитайте у свого серця.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте